Урок – своєрідний моніторинг обдарованості.

Роботу з обдарованими дітьми треба починати з  пошуку цих обдарованих. З чого він починається ? Звичайно, з уроку. Урок – своєрідний моніторинг обдарованості. Здібності дитини можна помітити, в першу чергу, при виконанні творчих завдань, які є обов’язковою частиною уроку, і під час уроків розвитку мовлення. Це можуть бути творчі перекази (закінчити оповідання, придумати початок оповідання, зробити обрамлення), складання планів (простих і складних), плану розгорнутої відповіді, складання віршів за поданою римою, редагування вірша, в якому рядки помінялися місцями, захист ілюстрації. Майже всі види роботи, що названі, рекомендуються програмами з мови та літератури і добре відомі або часто використовуються на сучасному уроці. Тому немає потреби зупинятися на описі всіх прийомів докладно. Скажу декілька слів про захист ілюстрації.

 Цей прийом дає можливість використати міжпредметні зв’язки і різні види роботи. Після читання програмового твору дітям пропонується намалювати свою ілюстрацію або знайти ілюстрацію відомого художника. Якщо ілюстрація створена учнем, він повинен пояснити вибір теми малюнка, героїв і розкрити мету, яку поставив перед початком роботи з илюстрацією. Діти задають питання, на які автор дає відповіді. Якщо ілюстрація належить іншому автору, учень розповідає про нього і про своє враження від ілюстрації (наприклад, чи співпало його уявлення про героїв твору з тим, як вони зображуються на малюнку).

Ще один спосіб знайти здібних і обдарованих дітей – попросити своїх учнів подати власні твори . Інколи краще запропонувати подати їх анонімно. Це дає можливість виявити серед своїх вихованців тих, хто має бажання писати, але соромиться однокласників.

Гарну можливість виявити обдарованих дітей надають інтерактивні методи навчання, зокрема ігрові прийоми на уроці. Ось приклад такої гри.

Казка експромтом.

 (Оповідання експромтом. Це залежить від віку дітей і теми, що вивчається.)

Ця гра проводиться у вигляді змагання. Клас ділиться на дві команди. Кожна команда має свою назву. У кожного члена команди – свій порядковий номер. Ведучий починає казку:

Жив-був маленький дзвіночок. Коли він з’явився на світ, то був дуже гарний: блискучий та дзвінкий. Всі казали, що його чекає велике майбутнє. Може, коли він виросте, зможе стати великим дзвоном, голос якого почує весь світ.. І ось настав той день, коли дзвіночок опинився на ... …

На найцікавішому місці ведучий зупиняється зі словами: „Продовжує...” (Він передає естафету певній команді і називає номер гравця.). Дитина, номер якої названий, повинна підхопити нитку сюжету і продовжити оповідання. Ведучий уважно слідкує за розповіддю, в потрібному місці перериває. Дитина, яку перервали, повинна сказати: „Продовжує …» і передати слово гравцю з іншої команди.  Перервати казку можна словами: "Закінчує …» і назвати гравця, який повинен завершити сюжет.

Цю гру можна проводити в різних класах: у 5 - 6 класі складаємо казку, у 7- 9 оповідання. Роботу можна проводити  на уроках мови і літератури. Додому дається завдання придумати початок історії, яку діти будуть створювати наступним разом.

Цей вид роботи показує, що багатьом дітям важко підключати вільне фантазування, але тим яскравіше можна побачити можливості дітей обдарованих чи здібних.

Дуже часто для створення казки пропоную гру „Казкові карти”, запропоновану автором підручника „Зарубіжна література” (Підручник для 5 класу), Валентиною Фесенко. Дітям пропонується виготовити 8 серій карт (10 карт в кожній серії). 1 серія – герої, 2 – доручення, 3 – супротивники, 4 – помічники, 5 – чарівні предмети, 6 – випробування, 7 – місце дії, 8 – мотиви. Кожен учень або група вибирає по карті з серії і одержує основу для створення сюжету. Виконуючи певні правила гри, кожен учень має можливість створити власний твір.

Творчо обдаровані діти, як правило, ті, хто має гарну уяву. Пропоную вид роботи, що допомагає виявити дітей з гарно  розвиненою  уявою, розвиває її при регулярному застосуванні, розрахований на підключення творчого потенціалу дитини. Цю роботу краще проводити на уроках мови, ускладнюючи відповідно до віку.

Весь світ в одній речі

Сприйняття навколишнього світу очами  властиве дітям. З розвитком дитини  сприйняття перетвориться в соціально-ціннісне, коли дитина знаходить за предметами відношення, бачить ціннісні зв'язки і взаємостосунки. Таке перетворення протікає непомітно. Воно відбувається через соціалізацію особистості, розвиток її духовності, інтелектуальний розвиток і розвиток емоційності.

Робота «Весь світ в одній речі» спрямована перш за все на перетворення сприйняття світу очима в його ціннісне сприйняття. Пред’являється будь-який предмет і пропонується описати роль цього предмету в житті людини, власному житті кожного окремого учня, як його використовують, яку роль він відіграє в духовному житті людини, які почуття викликає. Діти шукають асоціації, згадують те, що пов’язане з цим предметом, навіть якщо це сон, мрія. Таким чином виявляється для дітей духовна цінність матеріального предмету, що зміщує межі духовного і матеріального, розвиває здібність до одухотворення, допомагає  звільнитися залежності від  світу речей.

Надалі можна ускладнити роботу, пропонуючи дітям самим вибрати предмет опису, ним може стати явище, подія, факт, процес. В старших класах результатом роботи часто стають цікаві есе.

Після виявлення рівня розвитку дітей на уроках з’являється можливість диференціювати роботу на уроці, домашні завдання і завдання тематичних атестацій.

Хочу запропонувати такий вид роботи, як словесне малювання  - (картина природи, портрет, інтер’єр тощо), при якому дитина створює картину в уяві і мусить передати її зміст словами так, щоб інші також змогли уявити „намальоване”, або словесну ілюстрацію. Найскладнішим завданням такої роботи є ілюстрація до стану душі, опис почуттів, що викликані твором чи уривком твору. Дуже часто в ролі такого уривка виступає цитата. Ось зразок такої ілюстрації до твору М.В.Гоголя „Травнева ніч...” Проілюструвати треба такі рядки: „Сыплется величественный гром украинского соловья, и чудится, что и месяц заслушался его посреди неба».

Соловейко… Чомусь усі знають словосполучення „курский соловей”. А наш, український, чим гірший? Він – невід’ємна частина української природи. Невеличкий, сіренький, а скільки душі в невибагливій мелодії: щось тривожне, і якась обіцянка, і весело тобі, і сумно. Начебто не соловей колінця виробляє, а душа твоя співає . Дійсно, величний грім гімну рідної землі, захоплення її красою і таємницею. Соловейко, квітучі дерева, місяць на небі, нічний вітер – дійсно, «божественная ночь».

Марчук Люда

Таку роботу проводжу обов’язково після вивчення теми „Хоку”, щоб діти зрозуміли специфіку жанру: коли слова замовкають, почуття ще говорять.

Слід зауважити, що наведені приклади роботи мають дві мети: виявлення обдарованих учнів для подальшої індивідуальної роботи з ними і розвиток творчих здібностей всіх учнів класу.

Після виявлення обдарованих учнів можна запропонувати їм індивідуальні завдання і продовжувати роботу з усім класом. Це буде ще один крок до створення власного твору.

Створення твору за зразком (Твори авторів, що входять до шкільної програми, чи твір учителя).

Наступний крок роботи з розвитку творчих здібностей дітей – створення твору за зразком (Зразком мають бути  твори авторів, що входять до шкільної програми чи твір учителя.)

Хочу нагадати, що всі митці починали з копіювання робіт геніальних художників, поети – з наслідування класичних зразків поезії та прози. Для того, щоб створити власний твір, треба знати, як це робили інші. Ось чому на уроках літератури треба приділяти увагу теорії. Наприклад, діти з інтересом читають на уроці позакласного читання оповідання про барона Мюнхаузена. Разом  з’ясовуємо, з яких частин складається оповідання:

• В першій частині барон зустрічається з перешкодою.

• В другій частині він вихваляє сам себе.

• В третій частині знаходить нестандартне вирішення проблеми і долає перешкоду чи виконує завдання.

  Звертаємо увагу на те, що оповідання короткі і описують тільки події і риси характеру барона. В них присутня і фантастика. Після цього пропонується написати оповідання про власні пригоди за схемою, яку ми створили.

  Ось одна з цих робіт.

   

  Портфель-рятівник.

  Це було у п’ятницю, 13-го. Я запізнювалася на урок математики. Що робити? Але ж я найсміливіша та найкмітливіша дитина в школі!

  Я миттю зняла портфель і розкрила над головою. І, звісно, кинула у вікно нашого класу. Портфель полетів, а я, вхопившись за нього, слідом. На урок я встигла вчасно, навіть „дванадцятку” отримала.

  Москаєва Женя.

   Можна запропонувати тему для створення власного твору. Темою буде один з мотивів творчості поета, що вивчається. Наприклад, вивчаючи „Книгу пісень” Генріха Гейне, в основу якогї лягла трагічна історія кохання, пропоную написати власний вірш про нещасливе кохання. З’ясовується, що у 9 класі у дітей вже багатий досвід невдалих стосунків. Тому вірші щирі і гранично емоційні.

У 7 класі вивчається тема „Детектив”. Проаналізувавши схему, за якою створювалися детективні оповідання, діти створюють власні. Діти створюють і твори інших жанрів, наприклад, одним з улюблених є казка. Серед запропонованих письменницьких спроб були навіть повісті, фантастичні оповідання.

Часто, пропонуючи учням написати  власний твір, як приклад, наводжу той, що написала сама – казку, оповідання чи вірш. Але частіше читаю кращі твори своїх учнів, які вже закінчили школу, запевняючи в тому, що якщо це змогли зробити вони, зможуть зробити і мої теперішні вихованці. Часто використовую ілюстрації, намальовані мною до уроку. Це також заохочує учнів до створення власних малюнків до творів, що вивчаються.

Уроки літератури і мови дають безмежні можливості для розвитку творчих здібностей дітей. Учитель не може не скористатися нагодою розвивати емоційність школярів, навіть акторські здібності. Це, в першу чергу, уроки виразного читання, інсценування, читання у особах. Дуже подобаються дітям уроки-спектаклі, які дають можливість задіяти всіх, диференціювати завдання-ролі відповідно до здібностей дитини і зацікавити як процесом підготовки, так і самим уроком. Це застосування проектної технології, про яку піде мова далі.

Аналіз написаного і редагування

Наступний етап роботи – аналіз написаного і редагування. Ця робота – індивідуальна. Може статися так, що аналіз  твору на уроці назавжди змусить автора-початківця закритися. Цей етап роботи – позакласний -  вже з тими, хто виявив здібності і бажання працювати над вдосконаленням написаного або одержати консультацію щодо правил, за якими створюється власний твір, тобто поглиблених знань з теорії літератури. Над цим працюю на індивідуальних заняттях . Уроки, на яких пропонується відредагувати текст, діти дуже люблять. Цю роботу можна зробити дуже цікавою, якщо запропонувати для редагування «перлини» з їхніх творів.  Під час роботи вони не тільки виправляють помилки, а й класифікують їх. «Перлини» часто викликають сміх, тому роботу діти виконують із задоволенням.